На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ. В Бахмачі обидві групи об’єдналися.

Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці стали опорою Центральної Ради.

25–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Оборона цього міста є однією з героїчних і маловідомих сторінок в історії визвольної боротьби українського народу.

Шановні жителі району!

Щиро вітаємо Вас з Днем Соборності України!

День Соборності України увійшов до національного календаря як свято, яке ми відзначаємо на державному рівні з 1999 року, коли був підписаний відповідний Указ Президента України.

Згідно з цим документом 22-е січня встановлено Днем Соборності України на знак проголошення у 1919 році Акту Злуки   молодої новоутвореної Української Народної Республіки та Західно-Української Республіки.

Це свято нагадує нам, що Український народ реалізував своє багатовікове прагнення жити у соборній державі, сповідувати єдині національні і суспільні цінності, спільними силами дбати про добробут народу.

Отже, прийміть найкращі привітання нагоди одного з найвеличніших свят – Дня Соборності України!

Зичимо усім Вам злагоди, сил та натхнення, успіхів у роботі на благо нашої Батьківщини! Хай розум, воля і любов до рідного краю згуртовують нас для здійснення високої мети – процвітання демократичної і могутньої України, надійної запоруки щасливого життя її достойного народу. Будьмо єдиними і щирими у високому прагненні до здійснення одвічної української мрії, сумлінно і чесно будуймо та облаштовуймо наш спільний дім усіма силами небайдужої душі!

Зі святом Вас!

Леся Коменда, голова          Юрій Мельник, голова

районної адміністрації        районної ради     

Сьогодні Мартинівка проводжала в останню дорогу ще одного Героя – учасника АТО Богдана Ліщинського. Свого часу він навчався в Мар’янівській школі,  Чорноострівському СПТУ-39, де опанував професію оператора комп’ютерного набору та бухгалтерського обліку.

Але за покликом душі і серця юнак вирішив стати військовим, щоб захищати свою неньку-Україну. Тому й пішов служити за контрактом до лав Збройних сил України, згодом вступив до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Далі з цілим курсом Богдан Ліщинський був переведений на навчання до військової академії у м.Одеса на факультет повітряно-десантних військ та військової розвідки.

Самотужки досягав своєї мети, вдосконалював свою військову майстерність, виховував патріотизм і незламність характеру. Одразу ж, практично з лекційної зали пішов на фронт, боронити свою землю від окупантів, відстоювати наш мир і спокій…

10 лютого   було проведено планове засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій та на виконання листа заступника голови обласної державної адміністрації №70/68-27-863/2015 від 26.02.2015 року  на порядку денному було заслухано два питання а саме:

1. Про стан готовності орендарів та власників водних об’єктів району до проведення санітарно-екологічних попусків з водосховищ та ставків в басейні річки Південний Буг, розташованих вище створу греблі Хмельницького водосховища, згідно графіка;

Найбезпечніше місце під час обстрілів у старих блокових будинках – це туалет і ванна. Вони виливалися, як бетонний моноблок і витримують дуже багато чого. Плюс чавунна ванна. Винесіть з ванної та туалету абсолютно все скло і весь метал !!! Це убезпечить від травмувань.

У цегляних будинках найбезпечніше місце - ванна і середня капітальна стіна з боку, протилежного обстрілу.

З метою забезпечення відкритості, прозорості та публічності у діяльності райдержадміністрації як органу виконавчої влади, здійснення громадського контролю за її діяльністю 23 січня відбулися установчі збори з формування нового складу Громадської ради. Участь у зборах взяв керівник апарату адміністрації Сергій Янчук.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» ініціативною групою з підготовки установчих зборів було проведено відповідну роботу: були ретельно розглянуті всі пропозиції від представників громадських організацій – кандидатів до складу Громадської ради. На підставі поданих заяв ініціативна група сформувала загальний список учасників установчих зборів.

Із службової інформації: 27.10.2014 року близько 14 год 20 хв під час виконання бойових завдань в ході проведення антитерористичної операції поблизу населеного пункту Авдіївка, внаслідок обстрілу був смертельно поранений та помер майор Костишин Ярослав Мирославович.

Ще одна чорна звістка надійшла у вівторок у прибузький край зі сходу України. Загинув Ярослав Костишин, офіцер з мобілізаційної роботи військової частини А3013, що дислокується поблизу с.Грузевиця.

З глибоким сумом сприйняли це повідомлення у родині загиблого, його товариші по службі. Того ж дня, щоб владнати усі формальності і доставити тіло Ярослава до місця поховання, до Харкова вирушив командир військової частини підполковник Микола Сандул.

20 вересня в селі Мартинівка попрощались з бійцем, який загинув під час проведення антитерористичної операції на сході України. Ворожа куля обірвала життя нашого земляка - він отримав поранення несумісні з життям.

Олександру Попову було 38 років, без батька та чоловіка залишилось двоє малолітніх дітей та дружина. Батьки втратили єдиного сина. «Золотий був чоловік, працьовитий, завжди усім допомагав», - згадують про Сашка односельчани.

Його мобілізували і, пройшовши вишкіл, відправили разом з іншими чоловіками у зону проведення антитерористичної операції. Там він боронив свою Батьківщину, доки не віддав за неї життя.

Своїм чорним крилом неоголошена війна на Сході України торкнулась і нашого району – в Чорному Острові минулої неділі провели в останню путь свого земляка ОЛЕКСАНДРА ПАСІЧНИКА. Здається вся Україна, область і наш край зі сльозами на очах прийшли, щоб добрим словом пом’янути Героя, його добрі патріотичні справи на благо Вітчизни. На вулиці, де проживає його родина – батько, мати, дружина, двоє діток і звідки він пішов на службу Україні і став на її захист. Сотні і сотні людей, переважно, молодого віку, бо таким молодим, у розквіті сил, він назавжди залишиться у вдячній пам’яті нащадків.

Він, Олександр, загинув у нерівному бою, але поклав свою голову, захищаючи свою землю, свій народ. Коли нависла смертельна небезпека подальшого вторгнення ворога вглиб України, він, не роздумуючи, зголосився піти на Схід. Разом з своїми однополчанами виконували різноманітні бойові завдання, брали участь у знешкодженні підступного ворога. Не вберегла Божа захисниця Олександра, забрала його до себе у вічність, як найкращого з кращих.

По убієнному, Олександру Пасічнику, відслужив молобень настоятель місцевого храму отець Віталій і траурна процесія вирушила до кладовища. До неї приєднувались десятки чорноострівчан і незабаром вона розтягнулася на кілька кілометрів. З квітами і вінками, при жалобному співі віруючих, який змінювали скорботні мелодії військового оркестру.