Завдяки «Національній програмі інформатизації» держоргани та органи місцевого самоврядування зможуть швидше комунікувати одне з одним, приймати рішення і здобувати результати. А українці — отримувати необхідні держпослуги набагато швидше.

Крім цього, законопроект спрямований на підвищення рівня кіберзахисту, що особливо актуально під час війни. Надійний кіберзахист та протидія інформаційним загрозам з боку росії — це захист цифрової економіки й персональних даних українців.

Також законопроект допоможе подолати цифрову нерівність у суспільстві завдяки підвищенню рівня доступу суспільства до технологій та різноманітних можливостей, зокрема, в економічній, соціальній, культурній, освітній галузях.

Закон набуває чинності 1 березня.

Джерело: ВРУ

6 грудня, в день ухвалення 1991 року Закону України «Про Збройні сили України», українці відзначають державне свято — День Збройних Сил України — свято справжньої мужності, героїзму і відваги.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про військові формування в Україні», якою визначила: «підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території України, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України; урядові України приступити до створення Збройних Сил України». Фактично, цією постановою було покладено початок будівництва Збройних Сил України як важливого інституту держави і невіддільного елемента її воєнної організації. Восени – взимку 1991 року було підготовлено важливі документи, що стали нормативно-правовою базою формування Збройних Сил України.

11 жовтня Верховна Рада України затвердила Концепцію оборони і будівництва Збройних Сил України. Концепція визначала, що Збройні Сили України складаються з трьох видів: Сухопутні війська (Війська наземної оборони), Військово-Повітряні Сили і Сили Протиповітряної оборони (Війська повітряної оборони), Військово-Морські Сили.

Коли мова заходить про 6 грудня, то слід пам’ятати не тільки про створення новітньої армії 1991 року…

Історія свята

6 грудня 1919 року — початок однієї зі славетних сторінок української армії — Першого зимового походу Дієвої армії УНР. У 1917 році постає Українська держава — спочатку як автономія у складі Російської імперії, а згодом і як повністю незалежна Українська Народна Республіка. Активні військові дії більшовиків проти молодої держави і перша окупація значної частини України московськими військами показали гостру потребу у створенні боєздатної армії, яка здатна забезпечити територіальну недоторканність і суверенітет перед північним агресором.

Військо формувалося на національних засадах і традиціях, рядові називалися козаками, а командири підстаршинами й старшинами. Було введено окремі ранги (військові звання), відмінні від іноземних, як-от ройовий, чотовий, бунчужний, хорунжий, сотник. Офіційною була назва «Військо і Флот УНР» (через відсутність флоту як окремого виду збройних сил частіше вживали скорочену назву «Військо УНР»), а також у наказах вживалася назва «Армія УНР», бойове ядро якої, що брало постійну участь у військових діях, називалося «Дієва армія УНР» — скорочено ДА УНР.

Після важких поразок у 1919 році в зіткненнях з російськими більшовиками і білогвардійцями, а також викошена епідемією тифу, Армія УНР разом із Головним Отаманом Симоном Петлюрою відійшла на західні землі в тодішню Волинську губернію УНР, де у Новоград-Волинському повіті опинилася у «трикутнику смерті»: між більшовиками з північного сходу, поляками з північного заходу і білогвардійцями з півдня.

4 грудня у Новій Чорториї поблизу Любара Головний Отаман зібрав військову нараду, на якій були присутні командарм полковник Василь Тютюнник та начальник штабу полковник Євген Мєшковський, а також начальники п’яти збірних дивізій. Обговорювали можливість припинення відкритої боротьби і перехід до партизанської боротьби в тилах противника. 4 грудня так і не вдалося виробити спільного рішення. 5 грудня Симон Петлюра призначив командувачем ДА УНР замість смертельно хворого Василя Тютюнника (помер через два тижні) начальника Запорізької збірної дивізії полковника Михайла Омеляновича-Павленка, а його заступником начальника Київської збірної дивізії полковника Юрка Тютюнника. 6 грудня відбулася друга нарада, на якій головував прем’єр-міністр Ісаак Мазепа. Після довгих дискусій і суперечок було ухвалено одноголосне рішення ліквідувати фронт, а боєздатні частини відправити у рейд по тилах противника з метою зберегти дієздатний кістяк армії, організувати взаємодію з повстанськими загонами для спільної боротьби, завдати окупантові втрат і знищити, де це можливо, його окупаційний апарат й інфраструктуру. За такий рейд активно виступали командарм Омелянович-Павленко і його заступник Тютюнник, що і вплинуло на остаточне рішення.

6 грудня 1919 року козаки і старшини реорганізованої Дієвої армії УНР, які залишилися у строю і не бажали переходити на чиюсь зі сторін, під командою Михайла Омеляновича-Павленка (який був підвищений у ранзі до генерала) вирушили в рейд по тилах противника, який згодом назвали Першим зимовим походом. Перший, бо у 1921 році був ще й Другий похід під загальним командуванням Юрка Тютюнника, а зимовий — бо почався з початком зими і протривав усю зиму, закінчившись 6 травня.

У Перший зимовий похід виступило за різними оцінками від 5 до 10 тисяч, як тоді називали, шабель (кіннота) і багнетів (піхота) з артилерією. Оцінки відрізняються через те, що протягом цих п’яти місяців тривали постійні бої і сутички, у яких армія зазнавала втрат, і так само армія поповнювалася за рахунок козаків, які опинилися в партизанських загонах у тилу більшовиків, а потім знову влилися в ДА УНР. Саме бойове ядро складало близько тисячі шабель і дві тисячі багнетів при чотирнадцяти гарматах.

Історичне і стратегічне значення 3000-кілометрового Першого зимового походу ДА УНР, який почався 6 грудня, важко недооцінити. Наявність армії, яка продовжує боротьбу проти «червоного» окупанта дала підстави Симону Петлюрі говорити з начальником Польської держави і її війська Юзефом Пілсудським про спільний фронт проти більшовиків і саме про допомогу поляків у звільненні України, а не заміни більшовицької окупації на польську. Внутрішня ситуація в Україні була вкрай важкою, населення не бачило ані уряду, ані не чуло про його діяльність, і поява армії у глибокому тилу ворога вселяла надії в українців на звільнення рідної землі. За час походу Дієва армія мала низку успішних боїв і здобула декілька населених пунктів: 19.ІІІ звільнено Умань, 5.IV — Бобринець, 16. IV — Вознесенськ, де здобули багату військову здобич, козаки добре оділися і взулися, а головне — поповнили боєкомплекти. 22-25.IV армія вирушає у район Ананьїва і Балти, де надає суттєву допомогу повсталим селянам, а згодом вирушає на допомогу Галицькій Армії (у той час тимчасово перейшли на бік «червоних»), дві бригади якої виступили проти більшовиків. Загалом за час походу було близько 50 боїв.

Закінчився Перший зимовий похід 6 травня 1920 року, коли частини ДА біля с. Писарівка Ямпільського повіту зустрілися з розвідувальними роз’їздами 2-ї стрілецької дивізії полковника Олександра Удовиченка, яка діяла у складі 6-ї польської армії. З цього приводу в рапорті Удовиченка Петлюрі читаємо: «Повсюди лунає гучний козацький поклик «Слава Україні й Головному Отаману Петлюрі, слава отаману Омеляновичу-Павленку, усій старшині й козацтву славної Дієвої армії!» Того ж дня 6 травня відділи 3-ї польської армії увійшли в Київ, а вже 8 травня у Києві відбувся спільний парад польських частин і української 6-ї дивізії полковника Марка Безручка. На момент зустрічі Дієвої армії з українськими частинами, які вели наступ разом з поляками, її чисельність становила 4 319 осіб при 81 кулеметі та 12 гарматах.

Наказом Головної команди Війська і Флоту УНР від 19 жовтня 1920 року за підписом Симона Петлюри було засновано нагороду «Залізний хрест за зимовий похід і бої», що був єдиним бойовим орденом Армії УНР. Цим хрестом були нагороджені всі учасники Першого зимового походу, які іменувалися «Лицарями Ордена Залізного Хреста». Знак ордена № 1 одержав командарм Михайло Омелянович-Павленко (на листівці вище у командарма на грудях саме цей орден), № 2 — начальник штабу в Зимовому поході генерал Юрко Тютюнник, № 3 — командир 2-ї Волинської дивізії генерал Олександр Загродський. Загалом було нагороджено до 4 тисяч козаків і старшин. Лицарі ордена ухвалили рішення відзначати 6 грудня свято відзнаки Залізного Хреста.

Волею випадку чи збігом обставин саме у дату початку Першого зимового походу в 1991 році парламент вже незалежної України ухвалив закони «Про оборону України» і «Про Збройні Сили України», які мали стати продовжувачами славних бойових традицій українського війська, зокрема і Армії УНР. У цей же день було затверджено текст Військової присяги, яку урочисто склав у Верховній Раді перший міністр оборони України генерал-полковник Костянтин Морозов, а також денонсовано союзний договір від 30 грудня 1922 року, чим, фактично, було завершено героїчний чин вояків Армії УНР 70-річної давнини — визволення від більшовицької окупації України. У 2014 році рейди тилами російсько-терористичних військ здійснили сучасні військовослужбовці. Найбільш відомими стали рейди 95-ї ОАБр і 80-ї ОДШБр із приданими підрозділами, під час яких було виконано бойові завдання з деблокування оточених підрозділів ЗСУ і значно підірвано плани зі збройної агресії проти України.

1 грудня, відбувся особистий прийом громадян, Анатолієм Катеренчуком, начальником Хмельницької районної військової адміністрації.

З проханням допомогти у вирішенні нагальних проблемних питань до очільника районну звернулися мешканці громад.

Зокрема:

• мешканець Володчиської громади, звернувся з питанням щодо зміни тарифів на послуги централізованого водопостачання;
• мешканка Красилівської громади, звернулася з питанням, щодо працевлаштування сина;
• мешканка Чорноострівської громади, підняла питання щодо порядку оформлення права власності  на земельну частку.

Усі звернення громадян були уважно розглянуті, на окремі було надано обгрунтовані  роз’яснення, згідно закону, також запропоновано шляхи вирішення порушених питань.

Начальник районної військової адміністрації запевнив заявників у максимальній підтримці  вирішення їхніх звернень у межах повноважень відповідно до чинного законодавства. Про результати розгляду звернень заявники будуть поінформовані.

Прийом громадян з особистих питань керівництвом районної військової адміністрації здійснюється відповідно до затвердженого графіка: https://km-rda.gov.ua/grafik.

З 1 грудня 2022 року розпочалася заборона на вилов річкових раків у рибогосподарських водних об’єктах Хмельницької області. Враховуючи рекомендації Інституту рибного господарства НААН України, заборона триватиме до 30 червня 2023 року включно. З метою збереження та охорони популяції раків в період їх спарювання та виношування ікри Хмельницьким рибоохоронним патрулем видано наказ «Про встановлення заборони на лов річкових раків».

Раки живуть від 20 до 50 років. Статевозрілими вони стають на третьому році життя, при досягненні довжини 7-8 см. Спарювання відбувається при температурі води нижче 10°C. Плідність раків залежить від їхнього віку й розміру. У середньому одна самка рака може принести потомство в 300-400 екз. Через два-три тижні після запліднення самка відкладає ікру під черевце для подальшого виношування, яке триває близько семи місяців. Зазвичай, вихід молоді відбувається у кінці травня – на початку червня, коли температура води досягає 21-23°C.

Після цього у раків настає линька, під час якої вони скидають свій захисний панцир. Причиною линьки раків є їх ріст та розвиток. Панцир у раків надзвичайно міцний, він заважає повноцінно рости, тому такий процес, як скидання панциру є необхідним для розвитку особин. Під час линьки вони скидають не лише панцир, а й хітинову оболонку очей та зябер. Линяють раки не у норах, а на відкритому простоті, тому в цей період вони менш всього захищені.

Лов цих членистоногих під час заборони є грубим порушенням рибоохоронного законодавства, за яке передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу, розмір якого сягає до 680 гривень або кримінальна відповідальність, у випадку завдання істотної шкоди, яка передбачає штраф до 85000 грн або обмеження волі до 3-х років.
Крім того, за кожен незаконно добутий екземпляр рака порушнику доведеться сплатити збитки у розмірі 3 332 грн.

Раки – досить охайні істоти, які живуть у чистій воді, добре збагаченій киснем. Вони можуть жити в будь-яких прісних водоймах: річках, озерах, лиманах, водосховищах, ставках. Ці безхребетні люблять чисті, незабруднені хімічними, побутовими або промисловими відходами водойми, за що їх вважають індикаторами чистої води. Маючи гарний нюх, раки легко знаходять собі їжу. Вони полюють на дрібних тварин, яких можуть захопити клешнями, поїдають відмерлі рештки тваринних організмів, чим і очищають водойму. Живляться раки також і рослинною їжею.

Хмельницький рибоохоронний патруль закликає усіх дотримуватися заборони на вилов раків задля збереження та охорони популяції раків в період їх спарювання та виношування ікри. Адже, як і будь який інший живий організм, вони відіграють важливу роль у екосистемі.

Безпека — передусім!

Дізнайтеся, як захистити себе і що робити, побачивши підозрілий предмет.

1 грудня світ відзначає день боротьби з СНІДом та толерантності з ВІЛ-позитивними людьми. Всесвітній день боротьби зі СНІДом вперше відзначався 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров’я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД.

Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом – звернути увагу суспільства на цю проблему. Ризик інфікування ВІЛ під час війни зростає. Велика кількість травм, поранень, які супроводжуються масивними коровотечами, та потребують невідкладної домедичної допомоги. Ще один із характерних злочинів війни – сексуальне насильство, коли, нажаль, статевий акт незахищений та досить травматичний. Способи захиститися від ВІЛ є, вони доступні, безкоштовні, не потребують багато часу, а лише Вашого свідомого рішення.

За умови регулярного тестування на ВІЛ можна буде вчасно дізнатися про ВІЛ-позитивний статус та якомога раніше розпочати лікування — антиретровірусну терапію. А вона своєю чергою рятує життя.

З початку епідемії ВІЛ  в Україні станом  на 01.11.2022 року у Вінницькій області вперше виявлено 6553 ВІЛ-інфікованих громадян  України , із них 2949 особам встановлено діагноз СНІД, померло всього 1609  ВІЛ-інфікованих осіб  (в тому числі від СНІДу – 946 осіб).

Під медичним наглядом станом на 01.11.2022 року у ЗОЗ Вінницької області,(в т.ч. медичних установах кримінально-виконавчої служби) знаходиться 3301 ВІЛ-інфікований громадянин України, в тому числі з діагнозом СНІД  1566 осіб.

За весь період спостереження за ВІЛ-інфекцією у Вінницькій області народилось від ВІЛ-інфікованих матерів 1096 дітей. З них, на дообстежені знаходиться 79 дітей, 878 дітей  знято з сероконтролю (здорові). ВІЛ-інфіковано 53 дітей (в тому числі зі СНІДом-37 дітей), відмова від нагляду 7.

За період з 01.01.2022 по 01.11.2022 вперше було офіційно зареєстровано 201 ВІЛ- інфіковану особу. Вперше діагноз СНІД встановлено 123 особам. За цей період померло 68 ВІЛ-інфікованих осіб , в тому числі від  СНІДу -19 осіб.

На 01.11.2022 р. всього на антиретровірусному лікуванні перебуває, з внутрішньо переміщеними 2282, в тому числі 53 дитини.

Епідемія COVID-19 негативно вплинула на тестування на ВІЛ, взяття під медичний нагляд вперше виявлених ВІЛ-інфікованих, та лікування, що відображено на наведених графіках.