Сьогодні ми відзначаємо 153-річницю від дня народження відомої української поетеси, письменниці, громадської діячки, нашої землячки Лесі Українки.
Творчість Лесі Українки – нове пафосне слово не тільки в українській, але й у світовій літературі. Життя поетеси – це легендарний подвиг мужньої та мудрої людини, ніжної й нескореної жінки, геніального митця і борця, рівноцінну постать якій важко знайти навіть на планетарних художніх теренах.
Її постать має вагоме значення не лише для волинян, а й для всіх українців. Рядки поезій Лесі Українки стали крилатими й розлетілися по всьому світу. Її вірші – джерело мудрості та незламної сили духу.
“Ні, я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!”
Кілька маловідомих фактів про поетесу.
Родичів Лариси Петрівни Косач на Волині та в Україні немає. Усі вони живуть за кордоном.
Перші пів року життя за Лесею доглядав її батько, а мати – Олена Пчілка, поїхала на лікування до Європи.
Дівчинка навчалася вдома з приватним педагогом і навчилася читати у 4 роки. У 19-річному віці написала підручник. Леся знала 9 мов.
У 10-річному віці після операції з видалення вражених хворобою кісток, її обидві руки та одну ногу зафіксували у гіпс. Вільною залишалася лише одна нога, пальцями ступні якої вона навчилася грати на фортепіано.
Леся Українка ввела в українську мову такі слова, як “напровесні” та “промінь”. А Олена Пчілка дала життя слову “мистецтво”.
Офіційний чоловік Лесі Климент Квітка був молодшим від неї на 9 років, хворів на туберкульоз та зовсім не мав статків. Лесині батьки були проти такого союзу, утім дівчина зреклася їхньої фінансової допомоги і вийшла заміж за Климента. До речі, віе зберіг записи, на яких можна почути голос поетеси. Вони дійшли до наших днів.
Після смерті поетеси, її труну на Байкове кладовище у Львові несли шестеро жінок. Ними були подруги Лесі та відомі громадські діячки.
