НЕ СМІЮ ВМЕРТИ
Яка весна!.. Як важко покидати
Її і йти із сонця в темноту.
Я жить хотів! Я не хотів вмирати,
Бо чув любові в серці теплоту.
Так близько було гостре лезо смерті,
Таким холодним подих був її…
Я їй кричав в душі: « Не смієш стерти
Моє ім‘я так рано із землі!»
Бо я ще поцілунками не впився;
Вдихати б ще жіночої краси,
І в карі очі ще не надивився,
Не надививсь на золото коси.
Життя самотнім було би не вартим,
І автор слів писав би вже в раю,
Якби не ти! І це усе не жарти-
Не смію вмерти, бо тебе люблю!
( Вірш, написаний загиблим рік тому в боях за Бахмут воїном- добровольцем, бійцем славнозвісної 128 бригади, прекрасною людиною Ярославом Дердою, присвячений дружині Наталі, яка була його першим і єдиним коханням)
