Не маємо права забути!

Хоч виє знов зима поривом лютим,
Та ми дорогу знаєм до мети.
Героїв Крут!… О, нам їх не забути,
Дзвенить їх клич – невтомно далі йти!

29 січня – День пам’яті героїв Крут. Молоді захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху.  Поблизу залізничної станції Крути, що розташована за 130 кілометрів на північний-схід від Києва, 300 курсантів військової школи, студентів і гімназистів прийняли на полі нерівний бій із майже 5-тисячною більшовицькою армією, рішуче відстоюючи право українського народу жити у власній державі.

29 січня 1918 року на жертовному вогні в ім’я незалежності України згоріли триста молодих життів співаючи слова теперішнього Гімну: «Ще не вмерла Україна». Їхній подвиг став символом героїзму та відданості й водночас національної трагедії. Бій під Крутами став боєм за майбутнє України. У свідомості багатьох особливого значення він набув завдяки героїзму української молоді, яка загинула в нерівному бою. На похороні у Києві біля Аскольдової могили президент УНР Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, Героями, сьогодні їх називають першими Кіборгами. “Український народ досі вірив у можливість свого розвитку в новій демократичній Росії. Але після всього того, що сталося, з Росією, чи то реакційною, чи революційною, Україні не по дорозі…”- сказав Грушевський у похоронній промові.

Десятиліттями історія бою або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками, як в закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Лише згодом, у 2006 році, на місці бою встановлено пам’ятник.

Вони – студенти, курсанти, школярі – виявилися у своєму патріотизмові вище за класові інтереси і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім’я волі свого народу. В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Просто це – символ нескореного духу української нації. Це – пересторога тим, хто дотепер сподівається поставити українців на коліна.