Дорогий український народе!

Гості України, наші друзі.

Панове президенти!

Пане Прем’єр-міністре!

Представники дипломатичного корпусу!

Сьогодні всі ми разом святкуємо 32-гу річницю української незалежності. 32 роки безперервної незалежності, яка триватиме й далі. Яку не дамо розірвати. І яку українці не випустять зі своїх рук.

Тут, у самому центрі нашої столиці, є багато свідчень того, наскільки давньою є історія української державності. І є не менше пам’яті, на жаль, як українська державність втрачалася.

Як українцям доводилося воювати за свободу й незалежність проти загарбників. Як нашому народу завжди вистачало героїзму й сміливості, але інколи бракувало єдності. Як українцям доводилося битися проти загарбників. Як, на жаль, іноді загарбникам вдавалося стати окупантами. Як вони ламали життя цілих поколінь нашого народу. І як поколіннями українці боролися за свою землю та волю. І як виборювали волю. Як перемагали. Як зберегли себе. Зберегли Україну. І змогли зробити українську незалежність безперервною.

Шановні присутні!

Я прошу вас зараз ушанувати хвилиною мовчання пам’ять українських героїв різних часів, які боролися за свободу й незалежність України та віддали свої життя за неї.

Дякую.

Дорогий народе!

Українську незалежність з українських рук ми не випустимо. Ми всі обʼєднані цим відчуттям.

Пам’ятаємо, через що пройшов український народ. Бачимо, що загрожує. Б’ємося з ворогом. І знаємо, що ми вміємо. Уміємо перемагати! І переможемо! Українські діти на українських площах і вулицях так само святкуватимуть українську незалежність. Наші онуки святкуватимуть. І їхні онуки. Так само разом із друзями нашої держави. Із союзниками та партнерами України. Яких Україна сама собі обиратиме. Завжди вільно. І більше ніколи не буде пауз в українській історії.

Ми дамо Україні таку силу, якої достатньо, щоб перемагати завжди. І будемо жорстко ставитися до всіх, хто намагається розбити зсередини, розпродати, послабити силу українську. І будуть відповідні законодавчі ініціативи. Найближчим часом.

Ми будемо берегти нашу єдність. Коли Росія вдерлася з повномасштабною війною, жодного дня не було такого, щоб Україні бракувало єдності. І тому жодної можливості в Росії не було, щоб використати щось у нас проти нас, проти України. Все зараз – тільки для України.

Україну чує світ. Підтримує. Світова більшість – з Україною. Допомагає. Але хоч би що відбувалося у світі, Україна має бути в силах захистити себе. Завжди. У нашої держави довгий час не було потрібних оборонних виробництв, і тепер вони є. Я дякую всім, хто їх сьогодні розвиває. І створимо більше. У сміливості наших воїнів довгий час не було досвіду використання найкращої світової зброї, і тепер наша держава дає українським воїнам таку зброю. І я дякую всім, хто з нею нам допомагає. Довгий час Україну намагалися штучно розділити на табори, щоб нашій державі було неможливо увійти в потрібний альянс. Українська сміливість заслуговує бути тільки в найкращих світових альянсах. Україна заслуговує бути серед лідерів світу. І буде! Наша держава вже гарантує спільну європейську безпеку. Така безпека неможлива без вашої міцності, українські воїни. Без потенціалу України. Без свободи та праці всієї нашої держави, усіх наших людей. Наш спільний європейський дім без України може бути лише незавершеним довгобудом. І я дякую кожному лідеру, який це розуміє.

Сьогодні в ранковому зверненні з нагоди Дня Незалежності України я подякував усім, хто робить українську незалежність такою міцною, щоб вона була однією з основ європейської незалежності. Я подякував нашим воїнам. І кожному громадянину України – усім, для кого громадянство – це не лише паспорт. Хто працює заради України й наших людей. Я подякував нашим українським учителям, медичним працівникам, бойовим медикам, волонтерам, рятувальникам, саперам, пожежникам, поліцейським, енергетикам. Усім, хто підтримує дух українців. Нашим талантам. І всім, хто виробляє для України зброю. Хто забезпечує для України транспорт. Хто молиться за українців. Нашим фермерам. Українському бізнесу, який сплачує податки та створює робочі місця. Українська сила – завжди в людях. У дорослих і дітях. У всіх. У всіх, хто дбає про Україну. Одне про одного. І про незалежність. І неможливо зібрати на одній площі весь наш народ, щоб подякувати. Але сьогодні тут, на цій площі, – українці та українки, які заслуговують на особисту подяку. І для мене честь зараз вручити вам державні нагороди України з нагоди Дня Незалежності України.

Шановні присутні!

Шановні пані та панове!

Сьогодні з нами тут – партнери України. Гітанас, пан Президент Литви. Потужний друг України. Захисник свободи. Йонас, пан Прем’єр-міністр Норвегії. Лідер, який заслуговує бути взірцем для інших керівників держав. Пан Президент Португалії. Я дякую вам, пане Президенте, за справді сердечне тепло, із яким португальський народ прихистив наших людей на початку війни. Пане Голово Президії Боснії і Герцеговини. Вперше в Україні, але щиро з Україною. Схід, північ, захід і південь Європи. Нашого спільного дому.

Нашу Європу справді багато що об’єднує. Але головне – це повага. Повага до людей. Повага до свободи. Повага до сміливості. І повага до України.

І я вітаю тебе, Україно, із Днем Незалежності!

Слава Україні!