27 вересня 2024 року Міністерство охорони здоров’я Руанди підтвердило хворобу Марбург у 26 осіб. Зразки крові людей із ознаками хвороби були протестовані методом ПЛР.
Станом на 29 вересня зафіксували 8 летальних випадків хвороби. Понад 70% випадків — медичні працівники. Наразі в Руанді тривають заходи з розслідування та ліквідації спалаху.
Уже 2 жовтня 2024 року двох осіб у німецькому місті Гамбург доставили в лікарню з підозрою на хворобу Марбург. Один із них — студент-медик, який контактував із інфікованою особою під час лікування пацієнтів за кордоном. Однак діагностичні тести обох людей дали негативний результат.
Розповідаємо детальніше про збудника цього захворювання.
Марбург — рідкісна, але важка геморагічна лихоманка, схожа на Еболу. Віруси-збудники обох хвороб належать до родини філовірусів. Хворобу вперше виявили у німецькому місті Марбург у 1967 році. Джерелом інфекції стали привезені для дослідів з Африки зелені мавпи (Cercopithecus aethiops). Спалах зафіксували у Марбурзі, Франкфурті (Німеччина), а також у Белграді (Сербія).
Найсмертельніша хвиля Марбурзької лихоманки була в Анголі у 2005 році. Тоді жертвами стали понад 300 людей.
У Європі за останні 40 років від цієї хвороби померла лише одна людина, і ще одна — в США після повернення з експедицій до печер в Уганді.
В Україні наразі випадки хвороби Марбург не фіксували.
Інфікуватися вірусом Марбург можна під час контакту з видом фруктових кажанів Rousettus aegyptiacus. Під час перших спалахів хвороби джерелом були зелені африканські мавпи. Під час експериментів з’ясували, що переносити вірус можуть і свині.
Поміж людей вірус може поширюватись через контакт з кров’ю, виділеннями, органами чи іншими рідинами інфікованих. Передача вірусу Марбург можлива через контакт із забрудненими біологічними рідинами поверхнями чи матеріалами: постіль, білизну тощо. Велика ймовірність інфікуватися є у медичних працівників, які надають допомогу пацієнтам із підозрою на захворювання чи з підтвердженим діагнозом. У таких випадках причиною зараження вважають недотримання належних контрольно-профілактичних заходів. Фактором передачі також можуть бути церемонії поховання.
Людина-носій вірусу залишається джерелом інфекції до того часу, поки вірус зберігається в крові — це може тривати кілька місяців.
Під час попередніх спалахів коефіцієнт летальності хвороби Марбург становив 24–88%. У середньому — це 50%.
Зазвичай хвороба проявляється раптово з такими симптомами:
– висока температура;
– сильний головний біль;
– діарея, біль та спазми в животі;
– нудота і блювання.
Найпоширенішим є м’язові болі. На 3-й день можуть розвиватися гостра рідка діарея, болі та спазми в області живота, нудота та блювання. Діарея може зберігатись до одного тижня. На цій стадії захворювання у хворих відзначаються характерний змарнілий вигляд і крайня апатія.
Інкубаційний період триває від двох до 21 днів.
Тяжкі геморагічні прояви можуть з’явитися між п’ятим і сьомим днями від початку захворювання. Серед осіб, які померли внаслідок цієї хвороби мали місце різні кровотечі — зазвичай одразу в кількох місцях (з носа, ясен, піхви тощо). У летальних випадках смерть настає через 8–9 днів після появи симптомів.
- Профілактика хвороби Марбург
Наразі зареєстрованих вакцин або противірусних препаратів немає. Для підвищення показників виживання пацієнтам призначають підтримувальну терапію і симптоматичне лікування. Водночас у рамках ліквідації спалаху в Руанді представники влади країни заявили, що починають випробування вакцини проти вірусу.
- Інші засоби профілактики:
– за симптомів, схожих на хворобу Марбург, одразу звертайтеся по медичну допомогу;
– уникайте контакту з інфікованими особами, їхньою кров’ю та іншими рідинами;
– уникайте контакту з тваринами, які можуть переносити вірус;
– ізолюйте інфікованих пацієнтів, щоб мінімізувати ризик передачі вірусу іншим;
– уникайте поїздок у регіони, де фіксували спалахи хвороби Марбург.