Принцип роботи всіх вакцин такий – вони містять ослаблений чи «вбитий» збудник інфекції або його частинку, які безпечно знайомлять нашу імунну систему з загрозою та вчать, як її знищити. Коли ми зустрічаємо справжню інфекцію, то наш імунітет уже готовий захистити нас від неї.
Для організму людини немає ніякої різниці, як він познайомиться зі збудниками – у декількох окремих монокомпонентних вакцинах чи у складі однієї полікомпонентної. Результат буде однаковий – у нас з’явиться захист від цих інфекцій.
Втім, між моно- та полівакцинами все ж є різниця. Вона полягає у кількості уколів.
У 2 місяці, наприклад, дитина має отримати щеплення від шести інфекцій: кашлюка, дифтерії, правця, гепатиту В, ХІБ-інфекції та поліомієліту. Якщо робити їх окремими вакцинами – це буде чотири уколи: моновакцина від гепатиту В, моновакцина від ХІБ-інфекції, моновакцина від поліомієліту та комбінована вакцина від кашлюка, дифтерії та правця. А можна вколоти одну шестикомпонентну вакцину, яка захистить від усіх цих інфекцій, чи одну п’ятикомпонентну та одну монокомпонентну вакцину.
Усі ці варіанти дадуть абсолютно однаковий захист. Але для маленької дитини кожен укол – це додатковий стрес. Тому якщо у вас є вибір, то можна віддати перевагу полікомпонентній вакцині. Якщо такого вибору немає, варто вакцинувати дитину тими вакцинами, які є в наявності.
Під час війни захист від інфекційних хвороб особливо важливий. Краще вчасно вколоти дитині декілька вакцин, ніж залишити її без захисту, поки ви чекаєте на потрібну багатокомпонентну вакцину.
