Сьогодні, у день скорботи і пам’яті, ми знову згадуємо про одні з найтрагічніших сторінок нашої історії – Голодомори 1921-1923, 1932- 1933, 1946- 1947 років.
Цей штучно створений голод, організований тоталітарним сталінським режимом, став геноцидом українського народу, який забрав мільйони невинних життів.
Голодомор – це не просто цифри в історичних довідниках. Це мільйони розірваних родин, зруйнованих доль, дитячих сліз і материнських плачів. Це голодні очі, виснажені тіла, розпач і відчай. Це злочин проти людяності, який назавжди залишив глибокий слід у нашій національній пам’яті.
Пам’ятаючи про Голодомор, ми віддаємо шану нашим предкам, які стали жертвами цієї страшної трагедії. Ми схиляємо голови перед їхньою мудрістю, силою духу і незламністю. Саме завдяки їм ми сьогодні маємо можливість жити в незалежній Україні.
Голодомор – це не тільки історія. Це урок для майбутніх поколінь. Ми маємо пам’ятати про цю трагедію, щоб ніколи більше не допустити повтору таких злочинів. Ми маємо виховувати молодь в дусі патріотизму, поваги до історії свого народу і нетерпимості до будь-яких проявів тоталітаризму.
Сьогодні, коли світ знову стикається з викликами агресії та насильства, пам’ять про Голодомор набуває особливого значення. Вона нагадує нам про ціну свободи, про важливість взаємодопомоги і солідарності.
Нехай пам’ять про жертв Голодомору завжди буде у наших серцях. Нехай їхні страждання не будуть забуті.
Вічна пам’ять невинно загиблим!
