Чому міжнародне гуманітарне право захищає культурні цінності?

Культурні цінності – це частина історії, пам’яті та ідентичності народу, а деякі з них мають виняткове значення для всього людства. Пам’ятки архітектури, музеї, бібліотеки, архіви, твори мистецтва й археологічні об’єкти зберігають надбання, важливе не лише для сучасників, а й для майбутніх поколінь.

Міжнародне гуманітарне право (МГП) зобов’язує сторони збройного конфлікту поважати культурні цінності: утримуватися від нападів на них, не використовувати їх у спосіб, що наражає на руйнування чи пошкодження, а також запобігати їх викраденню, пограбуванню та незаконному привласненню.

Як розпізнати захищені культурні цінності

Гаазька конвенція 1954 року передбачає спеціальну емблему – «Блакитний щит»: синьо-білий знак, який допомагає ідентифікувати культурні цінності, що перебувають під захистом.

Для окремих об’єктів передбачені спеціальний і посилений рівні захисту. Залежно від статусу об’єкта емблему використовують в особливому порядку, зокрема тричі для культурних цінностей під спеціальним захистом. Для об’єктів під посиленим захистом передбачено знак із червоною смугою по зовнішньому контуру.

Водночас відсутність розпізнавального знака сама по собі не позбавляє культурну цінність правового захисту за МГП.

Коли культурна цінність може втратити захист

Винятки можливі лише за суворих умов, визначених МГП. Зокрема, використання об’єкта у воєнних цілях може вплинути на його захист, якщо він через таке використання стає військовою ціллю. Проте це не означає автоматичної втрати всіх гарантій: мають бути дотримані умови, встановлені відповідними нормами.

Захист культурних цінностей під час збройного конфлікту допомагає зберегти історію, культурну спадщину та ідентичність народів. Український Червоний Хрест поширює знання з міжнародного гуманітарного права, зокрема пояснює правила захисту культурних цінностей і важливість їх дотримання під час війни.