Братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Наприкінці вересня – на початку жовтня 1941 року, на колишній київській околиці в Бабиному Яру гітлерівці розстріляли близько ста тисяч людей, переважна більшість з яких були євреями. Але й пізніше саме в Бабин Яр привозили на страту людей різних національностей, військових і цивільних. Загибель єврейського населення стала частиною загальної трагедії, що пережив увесь багатонаціональний народ України.
Найтрагічнішими стали 29-30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв. Формальним приводом для нацистської операції стала нібито радянська диверсія зі знищення Хрещатику 24 вересня.
Криваві події в Бабиному Яру стали однією з наймасштабніших каральних операцій Другої світової війни.
В Україні сотні скорботних місць, де у роки Другої світової війни лютував Голокост і проходили масові страти. Це і Богданівка на Миколаївщині, і Вінниця, це і Одеса та Житомир, це і Харків та Закарпаття.
У роки війни, коли здавалося б усе навколо дихало жорстокістю і смертю, проявилися найкращі якості нашого народу: милосердя, співчуття і жертовність. З великою вдячністю ми пам’ятаємо про вчинки простих людей, які, ризикуючи життям, рятували співвітчизників від неминучої загибелі.
Трагічні сторінки історії слід пам’ятати не тільки, щоб шанувати пам’ять про загиблих, а й для того, щоб зробити висновки з минулого та не допустити помилок у майбутньому. Пам’ять Бабиного Яру, Голокосту – це попередження для всього людства про те, що ідеологія нетерпимості та насильства може повернути нас у страшне минуле, коли найдорожче – людське життя – ставало лише розмінною монетою у руках диктаторів.
Вічна пам’ять жертвам трагедії Бабиного Яру.
