Начальник Хмельницької районної військової адміністрації, Анатолій Катеренчук з першим заступником Віктором Паламарчуком відвідали Гвардійську територіальну громаду. На запрошення голови громади завітали до Гелетинецького сільського будинку культури, на свято з нагоди Дня працівників освіти.
Вітаючи зі святом, очільник району зазначив: “Дякую тим, хто навчає наших дітей, вкладає в них усе добре та світле, формує у них ті якості, якими повинна володіти Людина. Спостерігаючи сьогодні за дітьми, вкотре переконався – підростаюче покоління неймовірне, і саме йому будувати майбутнє нашої держави. Нині на передовій перебувають ще зовсім юні хлопці, у патріотичному вихованні яких, теж велика заслуга вчителів. З початку повномаштабного вторгнення кожна школа, кожен освітній заклад, став так званим “волонтерським штабом”. Крім виховання та навчання дітей, тут плетуть маскувальні сітки, ліплять вареники, печуть смаколики, роблять консервацію та підтримують наших хлопців на передовій”.
Напередодні дня освітянина, грамотами Хмельницької районної військової адміністрації нагороджено педагогічних працівників Гелетинецької загальноосвітньої школи, котрі вже перебувають на заслуженому відпочинку, однак все своє життя присвятили дітям.
Також відвідали музей імені Григорія Храпача – видатного подолянина, філософа, письменника та справжнього патріота України. Його твори перекладені 14 – ма мовами світу. Українці неймовірна нація, яка споконвіків доводила свою незалежність та продовжує виборювати її зараз, пишучи нову історію нашої держави та пам’ятаючи історію своїх предків.
Довідка.
Григорій Храпач жив у с.Гелетинцях на Хмельниччині. Його не раз можна було побачити навесні, влітку, восени з лопатою на городі, в садку біля бджіл, у полі серед хліборобів, серед школярів чи дошкільнят. Любив він природу, людей, а понад усе – дітвору веселу, допитливу, загадкову. Тому, мабуть, найбільше написав і найбільше видав книжок саме для них, малят і школярів.
Григорій Якович Храпач народився у селянській сім’ї 23 червня 1924 року. Коли багатодітну сім’ю Храпачів, яка не захотіла вступати в колгосп, виселили в зауральську тайгу, сільська рада залишила в селі трьох найменшеньких (Олю, Гриця та Віруньку). Довелося шестирічному Грицю пасти корів, бавити малюка-племінника в одруженого брата, який взяв його під свою опіку. Пережив голодомор 1932-1933 років.
Від пастухів Грицько навчився грати на сопілці, балалайці, потім самотужки оволодів “науку” гри на мандоліні та скрипці, гітарі та цимбалах.
А ще любив малювати. Замальовував найменші клаптики паперу, які попадались під руки. Прикрашав своїми малюнками хатні стіни, шкільні зошити. У третьому класі написав перші свої вірші, в п’ятому – казки, які сам ілюстрував, та оповідання про те, як умирали з холоду і голоду батько і брат Микита на уральських морозах.
Почалася Велика Вітчизняна війна. Мало не три роки з 1941 по березень 1944 тривала німецько-фашистська окупація рідного краю. Після визволення Поділля Григорій іде на фронт. Від Гелетинець дійшов (був піхотинцем) до Берліна… І назад. Підписалися вірші, робив зарисовки. Є бойові нагороди: орден “Вітчизняна війна” другого ступеня, медалі.
Демобілізувався 1947 року. Навчався в інституті прикладного і декоративного мистецтва у Львові. По часі заочно закінчив університет імені Івана Франка.
Демобілізувався 1947 року. Навчався в інституті прикладного і декоративного мистецтва у Львові. По часі заочно закінчив університет імені Івана Франка.
Й осів у Гелетинцях на цілі десятиліття. Прихисток дала рідна школа. Викладав українську мову, літературу та малювання. Не покидав пера і пензля. Друкувалися його вірші та оповідання в періодиці, колективних збірниках, а картини експонувалися на виставках.
1962 року побачила світ збірочка віршів та загадок для дітей “Струмок”. Наступне видання “Хто відгадає?” з’явилося через 10 років. Згодом пішла книжка за книжкою: “Ластів’ята” (1979 р.), “Коли ім’я гарне” (1981 р.), “Коло-покотьоло” (1983 р.), “Жайворонки над нивою” (1984 р.), “Так пахне хліб” (1986 р.), “Золотавка, або Пригоди молодої бджілки”, “Шапка-невидимка” (1988 р.), “Горіла сосна”, “Джерело” (1990 р.), “Разом прочитаєм – разом відгадаєм” (1991 р.), “Абетка” (вірші), “Абетка” (проза), “Я заграю на дуду”, “Цифротвір”, “Під хрестом” (1993 р.), “Загадки”, “Вибране” (1994 р.), “Сонцекрилка, або Життя та пригоди бджіл і бджілок” (1996 р.), “Вибрані твори” (2003 р.), “Ми живемо в Україні” (2006 р.), “Ріка” (2008 р.), “Загадую загадки”, “Щільник” (2012 р.), “Тридзвін і відлуння” (2013 р.).
1962 року побачила світ збірочка віршів та загадок для дітей “Струмок”. Наступне видання “Хто відгадає?” з’явилося через 10 років. Згодом пішла книжка за книжкою: “Ластів’ята” (1979 р.), “Коли ім’я гарне” (1981 р.), “Коло-покотьоло” (1983 р.), “Жайворонки над нивою” (1984 р.), “Так пахне хліб” (1986 р.), “Золотавка, або Пригоди молодої бджілки”, “Шапка-невидимка” (1988 р.), “Горіла сосна”, “Джерело” (1990 р.), “Разом прочитаєм – разом відгадаєм” (1991 р.), “Абетка” (вірші), “Абетка” (проза), “Я заграю на дуду”, “Цифротвір”, “Під хрестом” (1993 р.), “Загадки”, “Вибране” (1994 р.), “Сонцекрилка, або Життя та пригоди бджіл і бджілок” (1996 р.), “Вибрані твори” (2003 р.), “Ми живемо в Україні” (2006 р.), “Ріка” (2008 р.), “Загадую загадки”, “Щільник” (2012 р.), “Тридзвін і відлуння” (2013 р.).
Слово Григорія Храпача в сучасній українській літературі вагоме. Його твори відомі не лише в Україні, а й поза її межами, оскільки перекладені багатьма мовами, їх вивчають діти в школі. Загадка про Діда Мороза впродовж десятиліть постійно друкується в букварях; оповідання “Коли ім’я гарне”, “Вишенька вродила” – у шкільних читанках. Казка подільського письменника “Нерозумний ослик” перекладена на 14 іноземних мов. Її читають малі японці, китайці, араби, іспанці, португальці, французи, словом, твір цей переможно крокує по країнах і континентах. А це вже світове визнання.
У кожного літератора на творчому шляху трапляються люди, які сприяли його входженню в літературу. Григорій Храпач мав підтримку В.Сосюри, М.Стельмаха, Д.Павличка, М.Годованця з цілою когортою чуйних і добрих редакторів й видавців.
В 1979 р. він став членом Національної Спілки письменників України. Мав численні відзнаки за свою творчість: диплом переможця республіканського конкурсу на кращу книгу для дітей, проведений видавництвом “Веселка” (1985 р.), дипломи лауреата обласних літературних премій імені Микити Годованця (1994 р.), імені Тараса Шевченка (2000 р.), імені Володимира Булаєнка (2005 р.), Хмельницької міської премії імені Богдана Хмельницького (1997 р.). Відзначені грамотами і його живописні роботи.
В 2013 р. побачила світ книга повістей “Тридзвін і відлуння”, яка виявилася останньою в його житті. 29 червня, на 90-му році життя, Григорій Якович Храпач відійшов у вічність. Цю книгу ще читати й осмислювати, як і всю творчу спадщину Григорія Яковича, як його важку і високу долю. Залишаються для майбуття його літературні й живописні твори, залишаються світлі спогади, невмируща пам’ять про Г.Я.Храпача – талановитого письменника, митця, мудру й добру, чесну й благородну людину.
