Служба у справах дітей

Шановні гості нашого сайту!

Дитина. Рідна дитина. Моя дитина. Є різні способи того, як стати батьками. Один із них – це усиновити дитину. Це водночас благородна і непроста справа.

Хмельниччина  багата на людей, які готові стати батьками обездоленій дитині. Кожного дня хтось із дітей відкриває двері своєї нової домівки, а за ними мама і тато, які так довго чекали на них.

Ці діти ще не знають, але обов’язково пізнають, що таке щира, справжня батьківська любов і турбота. Серед них і малюки, і діти більш старшого віку, і діти, які мають певні проблеми зі здоров’ям, і родинні групи братиків і сестричок.

Усі вони мріють про тата і маму: малюють їх, пишуть їм листівки, бачать у снах.

Попри труднощі, з якими можна зіткнутись на шляху усиновлення, винагорода буде більшою: тепла посмішка дитини, її лагідні оченята та невичерпна радість батьків!

 

СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

АДРЕСА СЛУЖБИ: м. Хмельницький, вул. Кам’янецька, 122/2, каб. 110;

тел. 0382 – 670922

Код ЄДРПОУ 26382329

ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА: khrdassd_@km-rda.gov.ua

ГРАФІК РОБОТИ

З понеділка – по четвер з 08.30 до 17.30, обідня перерва з 12.00 до 12.45

П’ятниця з 8.30 до 16.15, обідня перерва  з 12.00 до 12.45

Субота, неділя вихідні дні

КЕРІВНИЦТВО ТА ПРАЦІВНИКИ СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ

Начальник служби у справах дітей Хмельницької районної державної адміністрації – ОСТАФІЙЧУК Наталія Михайлівна

Заступник начальника – начальник відділу  соціального захисту дітей, попередження дитячої бездоглядності та безпритульності служби у справах дітей Хмельницької районної державної адміністрації – СТАДНІК Інна Володимирівна

Головний спеціаліст відділу  соціального захисту дітей, попередження дитячої бездоглядності та безпритульності служби у справах дітей Хмельницької районної державної адміністрації – КОМАРОВСЬКА Антоніна Анатоліївна

Начальник відділу  з провадження діяльності з усиновлення та захисту житлових і майнових прав дітей служби у справах дітей Хмельницької районної державної адміністрації – МОЛДОВАН Ольга Юріївна

Начальник відділу соціального захисту дітей – сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та розвитку сімейних форм виховання служби у справах дітей Хмельницької районної державної адміністрації – ПОГОНЯ Олена Сергіївна

 

Основними завданнями служби у справах дітей Хмельницької районної державної адміністрації є:

  • реалізація на відповідній території державної політики з питань соціального захисту   дітей,  запобігання дитячій бездоглядності та вчиненню дітьми правопорушень, запобігання вчинення насильства в сім’ї;
  • розроблення і   здійснення  самостійно  або  разом  з  іншими  структурними      підрозділами  виконавчої  влади,  органами  місцевого   самоврядування,  підприємствами,  установами та організаціями усіх форм власності,  громадськими організаціями заходів  щодо  захисту прав, свобод і законних інтересів дітей;
  • координація зусиль місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм  власності  у  вирішенні  питань соціального захисту дітей та організації  роботи  із  запобігання  дитячій  бездоглядності   та безпритульності;
  • забезпечення додержання вимог законодавства щодо встановлення опіки та піклування       над  дітьми,  їх  усиновлення,  влаштування  в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім’ї, та в інші форми сімейного виховання;
  • здійснення контролю за умовами утримання і виховання дітей у закладах  для  дітей-сиріт     та  дітей,  позбавлених  батьківського піклування,  спеціальних  установах і закладах   соціального захисту для дітей усіх форм власності;
  • ведення державної статистики щодо дітей;
  • ведення обліку дітей,  які  опинилися  у  складних  життєвих обставинах,   дітей-сиріт   та  дітей,  позбавлених  батьківського піклування,  усиновлених,  влаштованих до прийомних сімей, дитячих будинків   сімейного  типу;
  • надання органам виконавчої   влади,    органам    місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності,  громадським  організаціям,  громадянам  практичної  та методичної  допомоги,  консультацій  з  питань соціального захисту дітей, запобігання вчиненню дітьми правопорушень;
  • влаштування дітей-сиріт та дітей,  позбавлених  батьківського піклування,  під  опіку,  піклування до дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, сприяння усиновленню;
  • підготовка інформаційно-аналітичних і   статистичних матеріалів,  організація  дослідження  стану  соціального  захисту дітей,  запобігання  дитячій  бездоглядності  та  безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень;
  • визначення пріоритетних  напрямів  поліпшення  на відповідній території  становища  дітей,  їх  соціального  захисту,   сприяння фізичному,  духовному та інтелектуальному розвиткові,  запобігання дитячій  бездоглядності  та   безпритульності,   вчиненню   дітьми правопорушень.
  • формування громадської думки щодо поліпшення становища дітей, профілактики їх правопорушень, сприяння реалізації державної політики з питань соціального захисту дітей.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

«Я чекаю на тебе…» Прийміть дитину у родину!

Сімейні форми виховання (усиновлення, опіка/піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, патронат над дитиною)

В Україні триває реформування дитячих будинків. Все це частина Нацстратегії реформування інституційних установ, яку Кабмін затвердив декілька років тому. Згідно з цією стратегією, з метою подарувати дитині родину, надати їй можливість зростати у комфортних умовах для розвитку, вже через деякий час в країні повинні зникнути всі інтернати, а замість них з’явитися дитячі будинки сімейного типу та паліативно-реабілітаційні центри

Діти, які втратили батьків, або їхні батьки в силу різних обставин не можуть виконувати свої обов’язки, потребують родинного тепла і виховання. Форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у сім’ю: усиновлення, опіка/піклування, прийомні сім’ї (ПС), дитячі будинки сімейного типу (ДБСТ). Також є оплачувана соціальна послуга – сімейний патронат та безоплатна послуга-наставництво.

Прийомна сім’я — це сім’я або особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання. Ті, хто прийняв дітей у прийомну сім’ю, є прийомними батьками, а влаштовані діти — прийомними дітьми. Діти перебувають у прийомній родині до досягнення 18-річного віку, а у разі продовження навчання — до 23 років або до закінчення навчання. Порядок створення та функціонування прийомної родини прописано в постанові Кабінету Міністрів України № 565 від 26 квітня 2002 року «Про затвердження Положення про прийомну сім’ю».

Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.  Діти перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а у разі продовження навчання — до 23 років або до закінчення навчання. Порядок створення та функціонування ДБСТ прописано в постанові Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року «Про затвердження Положення про прийомну сім’ю».

Опіка та піклування над дітьми — влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї громадян України, які перебувають переважно в сімейних, родинних відносинах із цими дітьми з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку, захисту їх прав та інтересів (глава 19 Сімейного кодексу України).

Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, а піклування — над дитиною віком від 14 до 18 років. Опіка та піклування встановлюється з метою виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав або з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей. Опіка та піклування оформлюється переважно родичами дитини (постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»

Для потенційних кандидатів проводяться курси навчання за тематикою “Підготовка кандидатів у прийомні батьки, батьки-вихователі, опікуни та піклувальники”, за результатами яких потенційні кандидати (особи та подружні пари) в сімейні форми виховання мають прийняти усвідомлене рішення щодо прийняття дитини в сім’ю, отримують довідки про проходження курсу підготовки та рекомендації про включення до Єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім’ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів.

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 Сімейного кодексу України. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. При влаштуванні дитини враховуються етнічне походження, релігійна й культурна приналежність, рідна мова, можливість забезпечення наступності у вихованні та освіті.

Патронат над дитиною – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин. Сім’я патронатного вихователя – це сім’я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі. Патронатний вихователь – це особа, яка за участю членів сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї. Патронатним вихователем не можуть бути особи, зазначені у статті 212 цього Кодексу. До сім’ї патронатного вихователя можуть бути одночасно влаштовані тільки діти, які є між собою рідними братами та сестрами, або діти, які виховувалися в одній сім’ї. Термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя встановлюється органом опіки та піклування і не може перевищувати шести місяців. Порядок створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя прописано в постанові Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 року № 148 «Деякі питання здійснення патронату над дитиною»..

Патронат над дитиною здійснюється на підставі договору, який укладається в письмовій формі.

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами.

Оплата послуг патронатного вихователя та виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів у розмірі та порядку, які визначені Кабінетом Міністрів України

Кожна дитина має право на виховання у сім’ї!

Якщо Ви мешканець Хмельницького району і хочете прийняти дитину у сім’ю – усиновити, створити прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, оформити опіку чи піклування Вам необхідно пройти навчання (курс підготовки) кандидатів в опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, усиновителів у Хмельницькому обласному центрі соціальних служб для сім’ї дітей та молоді.

Інформацію щодо сімейних форм виховання можна отримати в Службі у справах дітей Хмельницької районної державної адміністрації за адресою: м. Хмельницький,вул. Кам’янецька 122/2, каб.110

Батьки та відповідальність

В останні десятиліття відбулися глибокі зміни соціально-економічних умов життя суспільства, які знову зробили актуальною проблему виконання батьками обов’язків щодо виховання своїх дітей. Перед юридичною наукою і практикою встали питання регулювання батьківських обов’язків в нових умовах, коли половина сімей розпадається, батьки, зайняті зароблянням грошей, не мають можливості приділяти своїм дітям досить часу, починають з’являтися нетрадиційні форми сім’ї. У зв’язку з чим важливо закріпити у правових нормах обов’язки батьків та гарантії їх реалізації. Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини (1989р.), міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері. Як зазначено в Декларації ООН по правах дитини(1959р.), “дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження”. Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:

визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері. Як кажуть, „батьків не обирають” і, на жаль, деякі з них частково або зовсім не приділяють уваги своїм  дітям, тим самим порушують подальше становлення та розвиток їх дитини у нашому суспільстві. Крім того, вони порушують норми чинного законодавства. Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини добре висвітлені у ст. 150 Сімейного кодексу України. Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов’язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо дитини. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Якщо є обов’язки, то є і відповідальність!

За невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності: адміністративної (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі – КУпАП) «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей»); цивільно – правової (статті 1178 – 1183 Цивільного кодексу України); сімейно – правової (стаття 164 «Підстави для позбавлення батьківських прав»);  кримінальної (стаття 166 Кримінального кодексу України (далі – КК );«Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування»).Неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов’язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Наприклад, схвалюються здійснення підлітком антигромадських вчинків, прививаються погляди, установки, що пропагандують жорстокість, агресивність, ненависть, неповагу до закону; складаються умови, які загрожують життю та здоров’ю неповнолітнього; мають місце постійні чіпляння до дитини з будь-якого приводу і без нього. Жорстоке поводження із неповнолітніми може виражатись у здійсненні батьками фізичного або психічного насилля щодо них або в замаху на їх статеву недоторканість, а також у застосуванні недопустимих способів виховання (у грубому, зневажливому, що принижує людську гідність, поводженні з дітьми, образі або експлуатації дітей).Відповідно до статті184 КУпАП «ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення – тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян». «Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки – карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк» (стаття 166 КК України). Як вбачається із матеріалів кримінальних справ, засуджені батьки зловживали спиртними напоями, злісно не виконували встановлені законом обов’язки по догляду за малолітніми дітьми, що виражалось у обмеженні харчування, одягу, інших предметів першої необхідності. Усі ми повинні створити світ, сприятливий для дітей, світ у якому кожна дитина почуватиметься захищеною, де її думка буде поважатися, де немає місця насильству, світ, який би дав змогу виховати здорове, щасливе, досконале покоління. Оскільки сьогоднішні діти – завтрашні громадяни, то їх захист і розвиток є передумовою майбутнього розвитку людства.

 Заходи протидії домашньому насильству у випадку, якщо однією зі сторін є дитина

Дитина-кривдник – особа, яка не досягла 18 років та вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Дитина, яка постраждала від домашнього насильства – особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Участь органів опіки та піклування, служб у справах дітей у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дитини та за участю дитини

♦ До повноважень органів опіки та піклування у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дитини та за участю дитини належать:

  1. захист прав та інтересів постраждалої дитини, дитини-кривдника, у тому числі шляхом звернення до суду, представництва прав та інтересів дитини у суді при розгляді питань, пов’язаних із здійсненням актів домашнього насильства, зокрема про видачу обмежувального припису;
  2. безпосереднє надання допомоги та захисту постраждалим дітям, дітям-кривдникам, які мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
  3. розгляд у порядку, встановленому Сімейним кодексом України, питання про доцільність відібрання дитини або позбавлення батьківських прав стосовно дитини, якщо кривдниками дитини є батьки (усиновлювачі) або один із них;
  4. розгляд у порядку, встановленому законодавством, питань про доцільність відібрання дитини в опікуна (піклувальника), прийомних батьків, батьків-вихователів, про звільнення особи від обов’язків опікуна (піклувальника) дитини, розірвання договору про патронат над дитиною, скасування рішення про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу або до прийомної сім’ї у разі здійснення домашнього насильства стосовно дитини або за участю дитини;
  5. надання згоди на отримання соціальних послуг постраждалою дитиною, дитиною-кривдником, якщо батьки, інші законні представники дитини є кривдниками або ухиляються від захисту прав та інтересів дитини;
  6. надання згоди на внесення персональних даних про дитину, яка повідомила про вчинення насильства або є постраждалою особою, до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, якщо батьки, інші законні представники дитини є кривдниками або ухиляються від захисту прав та інтересів дитини;
  7. влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя у разі неможливості проживання дитини із своїми батьками, іншими законними представниками у зв’язку із вчиненням домашнього насильства стосовно цієї дитини або за її участі.

♦ До повноважень служб у справах дітей у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей належать:

  1. розроблення та виконання заходів із захисту прав та законних інтересів постраждалої дитини;
  2. розроблення та виконання заходів із захисту прав та законних інтересів дитини-кривдника;
  3. прийом та розгляд заяв і повідомлень про домашнє насильство стосовно дітей та за участю дітей, у тому числі повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;
  4. інформування постраждалої дитини, її батьків, інших законних представників, якщо вони не є кривдниками дитини, про права, заходи та послуги, якими вони можуть скористатися;
  5. інформування дитини-кривдника, її батьків, інших законних представників про права дитини, заходи та послуги, якими вони можуть скористатися;
  6. влаштування дитини в центр соціально-психологічної реабілітації дітей, притулок для дітей служби у справах дітей, інші установи для дітей незалежно від форми власності та підпорядкування, в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб, а також здійснення контролю за умовами її перебування та надання допомоги у разі неможливості проживання дитини із своїми батьками, іншими законними представниками у зв’язку із вчиненням домашнього насильства стосовно цієї дитини або за її участі;
  7. проведення профілактичної роботи з батьками, іншими законними представниками дитини із запобігання домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей;
  8. порушення перед органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування питання про притягнення до відповідальності згідно із законом посадових осіб у разі невиконання або неналежного виконання ними обов’язків під час виявлення фактів домашнього насильства, роботи з постраждалою дитиною, дитиною-кривдником;
  9. взаємодія з іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
  10. здійснення інших передбачених законодавством заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей чи за участю дітей;
  11. звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (стаття 9 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”).

Права постраждалої дитини

Питання надання допомоги постраждалим дітям вирішують їхні батьки, інші законні представники дитини, а якщо батьки, інші законні представники дитини є кривдниками дитини або ухиляються від захисту прав та інтересів дитини, – органи опіки та піклування, у тому числі за зверненням родичів дитини (баби, діда, повнолітніх брата, сестри), мачухи або вітчима дитини, якщо вони не є кривдниками (частина сьома статті 20 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”).

Постраждала дитина має всі права постраждалої особи, реалізація яких забезпечується з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі, стану здоров’я, інтелектуального та фізичного розвитку.

Якщо у зв’язку із вчиненням домашнього насильства стосовно дитини вона не може проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, на час подолання причин і наслідків домашнього насильства дитина може бути влаштована до родичів, у сім’ю патронатного вихователя, до центру соціально-психологічної реабілітації дітей, притулку для дітей служб у справах дітей, інших установ для дітей незалежно від форми власності та підпорядкування, в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб (стаття 22 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”).

Обмеження щодо дитини-кривдника

З метою запобігання повторному вчиненню домашнього насильства та забезпечення виконання програми для кривдника дитину-кривдника може бути тимчасово влаштовано до родичів, у сім’ю патронатного вихователя або до установи для дітей незалежно від форми власності та підпорядкування, в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб. У разі притягнення кривдника, зокрема дитини-кривдника, до кримінальної відповідальності судом на нього може бути покладено обов’язок пройти пробаційну програму відповідно до пункту 4 частини третьої статті 76 Кримінального кодексу України.

 

   Торгівля дітьми та пов’язані з нею злочини

       З  року в рік усе більше дітей у всьому світі вивозять в інші країни або регіони з метою використання у важкій нелегальний праці, для роботи у сфері секс послуг, створення дитячої порнографії або з метою усиновлення та випрошування милостині. Дитина – особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Торгівля людьми (дітьми) – це здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

 Торгівля людьми (дітьми) відбувається у різних формах:

  1. Торгівля людьми (дітьми) з метою трудової експлуатації;
  2. Торгівля людьми (дітьми) з метою використання у жебракуванні;
  3. Торгівля людьми (дітьми) з метою сексуальної експлуатації;
  4. Примусова вагітність;
  5. Усиновлення або удочеріння з метою наживи тощо;
  6. Торгівля людьми (дітьми) з метою вилучення органів;
  7. Проведення дослідів над людиною без її згоди;
  8. Торгівля людьми (дітьми) з метою втягнення у злочинну діяльність;
  9. Торгівля людьми (дітьми) з метою використання у збройних конфліктах.

Є небезпека коли:

 Пропонують виїхати за кордон у дуже короткі терміни;

 Пропонують оформити всі документи і оплатити проїзд у кредит;

 Пропонують перетнути кордон нелегально (за фальшивими документами);

 Пропонують не ділитися  інформацією про наміри виїхати за кордон з рідними;

 Пропонують посилитися у якісь квартирі на період формування групи до виїзду за кордон;

 Пропонують працювати за рахунок боргу.

Як уникнути ситуацій, пов’язаних з торгівлею людьми (дітьми):

Планування працевлаштування за кордоном

  1. Необхідно переконатись, що фірма, яка запропонувала роботу, має ліцензію у місцевому центрі зайнятості на

працевлаштування українських громадян за кордоном;

  1. Вимагати оформлення спеціальної робочої візи, тому що гостьова та туристична віза не дають право на роботу;
  2. Підписання контракту є обов’язковою умовою працевлаштування (контракт підписується у 2-х примірниках);
  3. Контракт повинен бути написаний українською мовою;
  4. У контракті повинна міститись найбільш повна інформація про умови роботи, а саме:

термін дії контракту, тривалість робочого дня, вихідні дні, оплата праці, умови проживання, медичне страхування, повне

ім’я та адреса роботодавця, умови розірвання контракту;

  1. Необхідно уникати фраз у контракті: “та інші види робіт”, “всі роботи на вимогу роботодавця”;
  2. По приїзді у країну роботодавця, необхідно зареєструватися у посольстві України – інформація про перебування у

вибраній країні допоможе дипломатичним представникам України захистити інтереси у разі необхідності.

Планування навчатися за кордоном:

  1. Для отримання дозволу для навчання за кордоном (студентська віза) необхідно підготовити ряд документів, а саме:

 Свідоцтво про закінчення середньої школи (оригінал та переклад, завірений у нотаріуса та затверджений Міністерством юстиції та Міністерством закордонних справ України);

 Документ про здачу іспитів до вищих навчальних закладів України (сертифікати ЗНО);

 Довідка про відсутність  судимості;

  1. Необхідно переконатись, що обраний заклад за кордоном зацікавлений прийняти на навчання.
  2. Досить часто знання мови країни, у якій заплановано навчання, є основною умовою для отримання дозволу на навчання.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

При виїзді за кордон обов’язково потрібно зробити 2 копії внутрішнього та закордонного паспорта, білетів, страхового

полюсу, трудового договору (запрошення на навчання). Один примірник копії лишити у родичів чи друзів, інший – зберігати окремо від оригіналів документів. Також, необхідно мати суму для повернення на батьківщину та знати контактну інформацію організацій, які можуть допомогти у скрутній ситуації за кордоном.

Патронат над дитиною

 Що таке патронат над дитиною? 

Патронат над дитиною – це професійна комплексна послуга, яка передбачає тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію в сім’ї патронатного вихователя дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах чи потребує захисту, та одночасне надання спеціалістами соціальної сфери інтенсивних підтримуючих послуг її батькам для вирішення проблем, що призвели до розлучення з дитиною.

Хто такий патронатний вихователь?

Це особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки й за участю добровільного помічника  (особи, з якою спільно проживає) надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини за місцем свого фактичного проживання. Згідно з договором з місцевою владою, патронатний вихователь відповідає за збереження життя і здоров’я дитини

Професія патронатного вихователя для Вас, якщо  Ви:

– маєте добровільного помічника з числа осіб, які проживають спільно з Вами;

– готові прийти на допомогу дитині з вашої громади та підтримати її сім’ю, яка опинилася у складних життєвих обставинах; разом із добровільним помічником (дорослим членом своєї сім’ї);

– готові пройти навчання за спеціальною тренінговою програмою; зацікавлені у розвитку навичок догляду та виховання дітей;

– переконані, що сім’я, на відміну від інтернату, є найкращим середовищем для дитини;

– підтримуєте сімейні цінності та готові працювати в команді професіоналів заради змін, аби жодна дитина не зазнала страждань і виховувалася у сім’ї в безпеці та любові.

Які діти потребують влаштування до сім`ї патронатного вихователя?

До сім’ї патронатного вихователя можуть бути влаштовані діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, що негативно впливають чи можуть вплинути на їх життя, здоров’я та розвиток, в тому числі: діти, які залишилися без батьківського піклування, діти, батьки яких неналежно виконують свої батьківські обов`язки; малолітні/неповнолітні вагітні чи малолітні/неповнолітні породіллі з немовлям, які залишилися без батьківського піклування або перебувають у складних життєвих обставинах.

Скільки часу  дитина перебуває у сім’ї патронатного вихователя?

Дитина перебуватиме у вашій сім’ї до 3-х місяців. За цей час соціальні фахівці працюватимуть з батьками дитини для подолання труднощів, через які її було вилучено. В разі неможливості відновити їх здатність виховувати дитину, їй підшукають іншу форму сімейного виховання. В окремих випадках перебування дитини у такій родині може тривати до 6 місяців.

Що гарантує держава?

– соціальну допомогу на утримання влаштованої під патронат дитини обсягом 2,5 прожиткові мінімуми для дитини відповідного віку на місяць (3,5 прожиткові мінімуми при влаштуванні дитини з інвалідністю);

– грошове забезпечення за надану патронатним вихователем послугу в розмірі 5-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.  У разі влаштування  дитини віком до одного року, дитини з інвалідністю, малолітньої  або неповнолітньої  вагітної, ВІЛ-інфікованої  дитини або одночасно двох і більше дітей, розмір грошового забезпечення збільшується на 10 відсотків за кожну дитину, але сумарно не більш як на 50 відсотків.

– сплату за патронатного вихователя єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

– надання поворотної фінансової допомоги- резервних коштів (2,5 прожиткового мінімуму на кожну дитину з розрахунку на двох дітей).

 Як стати патронатним вихователем?

  • звернутися до служби у справах дітей за місцем свого проживання
  • подати заяву про намір стати патронатним вихователем та необхідні документи
  • пройти первинний відбір та отримати направлення на навчання
  • пройти навчання та отримати рекомендацію про можливість надання послуги патронату
  • укласти договір про умови запровадження патронату (створення сім’ї патронатного вихователя)

Куди звертатися охочим стати патронатними вихователями?

Особа, яка виявила бажання стати кандидатом у патронатні вихователі, подає до служби за місцем свого фактичного проживання.

Кандидатами у патронатні вихователі не можуть бути особи, які:

  • виховують власних дітей віком до чотирьох років, дитину з інвалідністю, яка має обмеження життєдіяльності;
  • є опікуном, піклувальником, прийомним батьком/матір’ю чи батьком/матір’ю-вихователем;
  • обмежені у дієздатності; визнані недієздатними; позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
  • перебувають на обліку сімей/осіб, які опинилися в складних життєвих обставинах;
  • стосовно яких було прийнято рішення органу опіки та піклування або суду про відібрання дитини; перебувають під слідством; перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
  • були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями), патронатними вихователями дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу), або договір про патронат над дитиною було розірвано з їх вини;
  • зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ;
  • були засуджені перебувають на профілактичному обліку в органах Національної поліції як кривдники за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду.