Вони пішли… Не попрощались… Не обняли батьків, дружин…
Тихенько в Небо піднімались… А сльози капали з хмарин…
І досі Небо зі сльозами, на землю падають дощем.
Сини не нажилися з нами… Пішли… Лишивши в серці щем.
В душі лишили біль нестерпний, з ним рідним треба існувати…
І з кожним днем іде наступний, щоб в Небі Ангелом літати…
Автор невідомий.
