Герої не вмирають… Ніхто не забутий…
І доки є пам’ять в людей… І живуть матері…
Доти й сини, що спіткнулись об кулі, Живі!
Плаче небо дощем…
Проливним… так нестримно ридає…
Мов спинити той щем…
Утопити весь біль мій бажає…
Як болить… як пече…
Виривається в небо ридання…
Обійма за плече…
Й тихе чується з неба зітхання…
Не спинити той біль…
Ти поліг… ти пішов за тумани…
Жаль лиш… туга в душі…
Я прощаюсь… прощаюсь з коханням…
(Наталя Кушнір)
